| |
Ukranian Bible |   | |
 |
| |
| | 1Sa 20:1 | І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?
| |
| | 1Sa 20:2 | А той відказав: Борони Бое, ти не помреш! Табатько мій не робить одної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!
| |
| | 1Sa 20:3 | А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений. Але як ивий Господь і як ива душа твоя, мімною та смертю не більше кроку!
| |
| | 1Sa 20:4 | І сказав Йонатан до Давида: Що підкае душа твоя, те зроблю тобі!
| |
| | 1Sa 20:5 | І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиду я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі адо третього вечора.
| |
| | 1Sa 20:6 | Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скаеш, що конче адав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна ертва для всього роду його.
| |
| | 1Sa 20:7 | Якщо він скае так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.
| |
| | 1Sa 20:8 | І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?
| |
| | 1Sa 20:9 | І відказав Йонатан: Борони тебе, Бое! Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи того я не розкау тобі?
| |
| | 1Sa 20:10 | І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі орстоке?
| |
| | 1Sa 20:11 | А Йонатан сказав до Давида: Ходи , і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.
| |
| | 1Sa 20:12 | І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,
| |
| | 1Sa 20:13 | так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.
| |
| | 1Sa 20:14 | І ти, якщо я буду ще ивий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли я помру,
| |
| | 1Sa 20:15 | то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
| |
| | 1Sa 20:16 | І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
| |
| | 1Sa 20:17 | І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
| |
| | 1Sa 20:18 | І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде поронє твоє місце.
| |
| | 1Sa 20:19 | А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.
| |
| | 1Sa 20:20 | А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.
| |
| | 1Sa 20:21 | І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говорячи, скау я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як ивий Господь!
| |
| | 1Sa 20:22 | А якщо я скау до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
| |
| | 1Sa 20:23 | А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком мімною та мітобою анавіки!
| |
| | 1Sa 20:24 | І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їі.
| |
| | 1Sa 20:25 | І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було поронє.
| |
| | 1Sa 20:26 | Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.
| |
| | 1Sa 20:27 | І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було поронє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?
| |
| | 1Sa 20:28 | І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
| |
| | 1Sa 20:29 | І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова ертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіу та побачу братів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.
| |
| | 1Sa 20:30 | І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
| |
| | 1Sa 20:31 | Бо всі дні, поки Єссеїв син ивий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.
| |
| | 1Sa 20:32 | І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?
| |
| | 1Sa 20:33 | Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
| |
| | 1Sa 20:34 | І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.
| |
| | 1Sa 20:35 | І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.
| |
| | 1Sa 20:36 | І сказав він до хлопця свого: Побіи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.
| |
| | 1Sa 20:37 | І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!
| |
| | 1Sa 20:38 | І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.
| |
| | 1Sa 20:39 | А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
| |
| | 1Sa 20:40 | І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!
| |
| | 1Sa 20:41 | Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.
| |
| | 1Sa 20:42 | І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком мімною та мітобою, і мінасінням моїм та насінням твоїм, нехай буде анавіки! (21-1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.
| |
