 |
 |
|
|
|
 |
| |
| | Ukranian Bible |   | |  | | | | | 1Th 2:1 | Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.
| | | | 1Th 2:2 | Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відваилися в нашім Бозі звіщати вам Боу Євангелію з великою боротьбою.
| | | | 1Th 2:3 | Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,
| | | | 1Th 2:4 | але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догодуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
| | | | 1Th 2:5 | Ми слова підлесливого не вивали ніколи, як знаєте, і не винні в заерливості. Бог свідок тому!
| | | | 1Th 2:6 | Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
| | | | 1Th 2:7 | Хоч могли ми потуними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.
| | | | 1Th 2:8 | Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Боу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.
| | | | 1Th 2:9 | Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб адного з вас не обтяити, і проповідували вам Боу Євангелію.
| | | | 1Th 2:10 | Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми мівами, віруючими!
| | | | 1Th 2:11 | Бознаєте ви, як коного з вас, немов батько дітей своїх власних,
| | | | 1Th 2:12 | просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
| | | | 1Th 2:13 | Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Бое, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Бое, що й діє в вас, віруючих.
| | | | 1Th 2:14 | Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Боим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,
| | | | 1Th 2:15 | що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догодають, і супротивні всім людям.
| | | | 1Th 2:16 | Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завди провини свої. Але Боий гнів їх спіткає вкінці!
| | | | 1Th 2:17 | А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим баанням силкувались побачити ваше лице.
| | | | 1Th 2:18 | Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.
| | | | 1Th 2:19 | Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?
| | | | 1Th 2:20 | Бо ви наша слава та радість!
| | | |
|
|
| |
