| |
Ukranian Bible |   | |
 |
| |
| | Ecc 2:1 | Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...
| |
| | Ecc 2:2 | На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?
| |
| | Ecc 2:3 | Задумав я в серці своєму вином оивляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду дератись глупоти, апоки побачу, що добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого иття.
| |
| | Ecc 2:4 | Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
| |
| | Ecc 2:5 | запровадив для себе садки та гаї, і понасадував в них усіляких дерев овочевих.
| |
| | Ecc 2:6 | Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
| |
| | Ecc 2:7 | Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніу всіх, що в Єрусалимі до мене були!
| |
| | Ecc 2:8 | Назбирав я собі такосрібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, інок налониць.
| |
| | Ecc 2:9 | І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла такопри мені.
| |
| | Ecc 2:10 | І всього, чого очі мої поадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від одної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
| |
| | Ecc 2:11 | Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...
| |
| | Ecc 2:12 | І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона ве зробила!
| |
| | Ecc 2:13 | І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
| |
| | Ecc 2:14 | у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та тея пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
| |
| | Ecc 2:15 | І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться такомені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...
| |
| | Ecc 2:16 | Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...
| |
| | Ecc 2:17 | І иття я зненавидів, бо противний мені коен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...
| |
| | Ecc 2:18 | І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
| |
| | Ecc 2:19 | а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота тако...
| |
| | Ecc 2:20 | І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...
| |
| | Ecc 2:21 | Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
| |
| | Ecc 2:22 | Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
| |
| | Ecc 2:23 | Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, темарнота й оце!...
| |
| | Ecc 2:24 | Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
| |
| | Ecc 2:25 | Бо хто буде їсти, і хто споивати спромое без Нього?
| |
| | Ecc 2:26 | Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Боим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...
| |
