| |
Ukranian Bible |   | |
 |
| |
| | Ecc 1:1 | Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
| |
| | Ecc 1:2 | Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!
| |
| | Ecc 1:3 | Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?
| |
| | Ecc 1:4 | Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!
| |
| | Ecc 1:5 | І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.
| |
| | Ecc 1:6 | Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...
| |
| | Ecc 1:7 | Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!
| |
| | Ecc 1:8 | Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...
| |
| | Ecc 1:9 | Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...
| |
| | Ecc 1:10 | Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно ве було від віків, що були перед нами!
| |
| | Ecc 1:11 | Нема згадки про перше, а такопро наступне, що буде, про них згадки не буде мітими, що будуть потому...
| |
| | Ecc 1:12 | Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
| |
| | Ecc 1:13 | І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослідувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.
| |
| | Ecc 1:14 | Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...
| |
| | Ecc 1:15 | Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!
| |
| | Ecc 1:16 | Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
| |
| | Ecc 1:17 | І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...
| |
| | Ecc 1:18 | Бо при многості мудрости мноиться й клопіт, хто пізнання побільшує, той побільшує й біль!...
| |
